щодо роботи з особами, постраждалими від вибухонебезпечних предметів

Методичний лист розроблено з метою підвищення ефективності соціальної підтримки та супроводу осіб, які постраждали внаслідок дії вибухонебезпечних предметів (ВНП).

Постраждалі можуть мати фізичні травми, психологічні наслідки пережитої події, а також соціально-економічні втрати, зокрема пошкодження житла чи майна, втрату доходу та потребу в додатковій соціальній підтримці.

Основні принципи роботи

Безпека — першочергова умова. Фахівець із соціальної роботи не повинен наближатися до підозрілих або вибухонебезпечних предметів, заходити на потенційно небезпечну територію чи намагатися самостійно переміщувати або знешкоджувати ВНП. У разі виявлення небезпеки необхідно повідомити ДСНС або поліцію та виконувати вказівки відповідних служб.

Соціальна допомога на місці події здійснюється лише тоді, коли перебування на території є безпечним. Фахівець має діяти виключно в межах своєї професійної компетенції, не виконуючи функцій рятувальника чи медичного працівника.

Взаємодія з постраждалою людиною має ґрунтуватися на повазі до її гідності, індивідуальному підході, конфіденційності, добровільності отримання допомоги та недопущенні повторної травматизації.

Первинний контакт із постраждалою людиною

Перший контакт має бути спокійним, делікатним і спрямованим на створення відчуття безпеки та довіри. Фахівцю рекомендується:

представитися та пояснити, яку допомогу він може надати;
говорити спокійно, короткими та зрозумілими реченнями;
уважно слухати, не перебивати та не оцінювати реакції людини;
не вимагати детальної розповіді про обставини травматичної події;
визначити, що найбільше турбує людину та якої допомоги вона потребує першочергово;
пояснити подальші дії та доступні варіанти підтримки.

Доцільно використовувати прості запитання: «Що для вас зараз найважливіше?», «Якої допомоги ви потребуєте?», «Що необхідно вирішити насамперед?»

Не слід знецінювати переживання людини, змушувати її говорити про подію, давати оцінки її поведінці або обіцяти те, чого неможливо гарантувати.

Оцінка потреб та організація допомоги

Після встановлення контакту необхідно провести комплексну оцінку потреб постраждалої особи та визначити першочергові напрями підтримки:

медичні потреби — лікування, реабілітація, лікарські засоби, допоміжні засоби реабілітації;

психологічні потреби — психологічна підтримка, консультація психолога або іншого відповідного фахівця;

соціальні та побутові потреби — житло, продукти харчування, одяг, засоби гігієни, догляд, допомога у відновленні повсякденного життя;

правові та матеріальні питання — відновлення документів, оформлення передбачених законодавством виплат, компенсацій, пільг та інших видів підтримки;

потреба в соціальних послугах — визначення необхідних послуг та організація їх отримання відповідно до індивідуальних потреб людини.

За результатами оцінювання фахівець визначає першочергові кроки, сприяє отриманню необхідних послуг та здійснює перенаправлення до відповідних установ і фахівців.

Міжвідомча взаємодія та перенаправлення

Ефективна допомога постраждалій людині потребує координації між різними службами.

Фахівець із соціальної роботи взаємодіє з медичними закладами з питань лікування та реабілітації; ДСНС і поліцією — щодо безпеки та реагування на небезпеку; органами соціального захисту населення та іншими уповноваженими органами — щодо соціальної підтримки, виплат і документів; психологами та відповідними службами — для отримання психологічної допомоги; громадськими та благодійними організаціями — для залучення додаткових ресурсів відповідно до потреб людини.

Фахівець не просто надає контакти, а за потреби допомагає людині організувати звернення, підготувати документи та отримати доступ до необхідної допомоги.

Психологічна підтримка

Після травматичної події людина може переживати страх, тривогу, розгубленість, емоційне напруження або інші стресові реакції. Завдання соціального працівника — забезпечити спокійне та підтримувальне спілкування, допомогти людині зорієнтуватися в ситуації та визначити найближчі кроки.

Важливо не тиснути, не вимагати швидких рішень та, за можливості, пропонувати вибір. Це допомагає людині відновлювати відчуття контролю над ситуацією.

У разі вираженого емоційного неблагополуччя або якщо потреби людини виходять за межі компетенції соціального працівника, необхідно організувати звернення до відповідного фахівця.

Супровід після первинного звернення

Допомога не повинна завершуватися первинним перенаправленням. За потреби фахівець здійснює подальший супровід: уточнює, чи отримала людина необхідну медичну, соціальну, психологічну та правову допомогу; сприяє оформленню документів і передбачених видів підтримки; координує взаємодію з установами та організаціями; переглядає потреби у разі зміни життєвих обставин.

Важливо підтримувати зв’язок із постраждалою особою, сприяти залученню її власних ресурсів, родини та доступних ресурсів громади.

Професійні межі фахівця

Фахівець із соціальної роботи не замінює рятувальника, медика, психолога чи іншого спеціаліста. Його основні завдання — оцінити соціальні потреби, надати підтримку в межах компетенції, організувати взаємодію з відповідними службами, забезпечити перенаправлення та подальший соціальний супровід.

Головний алгоритм роботи:
безпека → встановлення контакту → оцінка першочергових потреб → організація та координація допомоги → перенаправлення → подальший супровід.

МЕТОДИЧНИЙ ЛИСТ