Назад

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

на допомогу надавачам соціальних послуг, які працюють у сфері запобігання та протидії домашньому насильству

Домашнє насильство є порушенням прав людини та може мати серйозні наслідки для фізичного і психічного здоров’я, безпеки та соціального благополуччя постраждалих осіб. Особливої уваги потребують діти, люди похилого віку, особи з інвалідністю та інші люди, які через певні обставини можуть бути більш вразливими.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство охоплює дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, що вчиняються в сім’ї, між родичами, теперішнім або колишнім подружжям чи іншими особами, визначеними законодавством, а також погрози вчинення таких дій.

Для надавача соціальних послуг важливо своєчасно розпізнати можливі прояви насильства, оцінити потреби постраждалої особи та сприяти отриманню необхідної допомоги.

Основні форми домашнього насильства

Фізичне насильство — умисні дії фізичного характеру, які можуть завдати шкоди здоров’ю людини, а також залишення в небезпеці чи ненадання необхідної допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані.

Ознаками можуть бути травми та ушкодження, погіршення фізичного стану, повторні звернення по медичну допомогу, неналежний догляд, а також поведінка, що свідчить про страх або намагання приховати обставини отримання травм.

Психологічне насильство може проявлятися через образи, погрози, приниження, залякування, переслідування, контроль, обмеження волевиявлення та інші дії, які негативно впливають на емоційний стан людини.

Можливими ознаками є тривожність, постійне відчуття небезпеки, страх, невпевненість, замкненість, труднощі з концентрацією, порушення сну, соціальна ізоляція, відчуття безпорадності.

Економічне насильство передбачає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, коштів, документів чи можливості ними користуватися; залишення без догляду або піклування; перешкоджання отриманню необхідних послуг, навчанню чи роботі та інші форми економічного контролю.

На нього можуть вказувати відсутність доступу до власних коштів, документів або майна, економічна залежність, обмеження можливості працювати чи навчатися, неналежне забезпечення основних життєвих потреб.

Сексуальне насильство охоплює дії сексуального характеру без добровільної згоди повнолітньої особи, а стосовно дитини — відповідні дії незалежно від її згоди, а також інші діяння, визначені законодавством.

Наявність окремої ознаки не завжди підтверджує факт домашнього насильства, однак поєднання кількох ознак, їх повторюваність та зміни у поведінці людини потребують уваги фахівця та належного реагування.

Насильство щодо дітей

Дитина може зазнавати фізичного, психологічного, сексуального насильства або нехтування її потребами. Насильство щодо дитини може негативно впливати на її здоров’я, розвиток, поведінку, навчання, емоційний стан та взаємини з іншими людьми.

Фахівцю варто звертати увагу на різкі або незрозумілі зміни поведінки дитини: страх, тривожність, замкненість або, навпаки, агресивність; уникнення певних людей; небажання повертатися додому; труднощі у спілкуванні з однолітками; зниження концентрації уваги; систематичні пропуски навчання; неналежний догляд, невідповідний сезону одяг, постійний голод чи інші ознаки незадоволення базових потреб.

Також уваги потребують повторювані травми або ушкодження, пояснення походження яких не відповідають обставинам, а також суттєві зміни емоційного стану та поведінки.

Важливо враховувати, що різні форми насильства можуть поєднуватися. Фізичне або економічне насильство нерідко супроводжується психологічним тиском, погрозами, залякуванням та контролем.

На що звернути увагу надавачу соціальних послуг

Під час взаємодії з людиною, яка може постраждати від домашнього насильства, необхідно забезпечити поважне, безпечне та конфіденційне спілкування. Важливо уважно вислухати людину, не засуджувати її, не звинувачувати у ситуації, що склалася, та не вимагати детальної розповіді про пережите.

Фахівець має оцінити першочергові потреби постраждалої особи, зокрема потребу в безпеці, соціальній, психологічній, медичній, правовій допомозі, та в межах компетенції сприяти отриманню відповідних послуг.

Особливе значення має міжвідомча взаємодія та своєчасне перенаправлення постраждалої особи до суб’єктів, уповноважених здійснювати заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Якщо є підстави вважати, що від насильства постраждала дитина, необхідно діяти відповідно до законодавства та встановленого порядку міжвідомчої взаємодії, виходячи насамперед із найкращих інтересів, безпеки та захисту прав дитини.

Важливо: дитина, яка стала свідком домашнього насильства, також є постраждалою дитиною та потребує відповідного захисту і підтримки. Домашнє насильство не може бути виправдане поведінкою постраждалої особи чи іншими обставинами.

Назад