Назад
Наша сім'я Міщенко В’ячеслава та Світлани проживає в м.Прилуки Чернігівської обл., ми одружені вже 24 роки. Нажаль своїх дітей ми не маємо, у нас є племінники та хрещеники з якими ми проводили багато часу від самого народження.
Минали роки, племінники та хрещеники підросли, а в хаті все тихішало і сумнішало. Ми почали все частіше задумуватись про прийомних дітей, чим частіше про це йшла мова, тим більше нам цього хотілось.
Нарешті у нашій хаті з’явились бажані дітки: Оля 14 років та Ярослав З роки. В ту мить все стало яскравішим, бо ніщо не робить нас щасливішими, чим дитячий сміх та радість дитини. Оля стала для мами помічницею, Ярослав став копіювати тата в роботі, і так ми стали дружньою щасливою родиною.
Минув час і у нашій родині з’явилось ще троє діточок: Богдан 5 років, Аня 7 років і Ярослава 5 років. Спочатку дітям було тяжко, вони не розуміли як жити в людських умовах, діти не розуміли простих речей. На даний час діти змінились, більше стали посміхатись і любити нас як своїх батьків.
Оля вільний час любить вишивати бісером, Ярослав займається в ЦТДЮ і ходить в садочок, Богдан любить малювати та допомагати татові, Аня любить готувати, а Ярослава займається в ЦТДЮ та любить танцювати.
КЛЮЧІ ВІД ЩАСТЯ
У голові маленької дитини
Було одне питання лиш єдине
Що робить вона тут у цій кімнаті
І де її сварливі мама й тато?
Чому пляшок не видно з-під горілки
І одяг такий гарний, а не в дірках
І жінка ... Що так дивиться на неї
Й на неї називають діти неня...
Це твій будинок - мовила, - маляте,
Твої брати, сестрички, мама і тато
Ми всі сім'я, велика в нас родина
І раді ми тебе вітати тут дитино!
Малеча посміхнулась полохливо...
- Я теж щаслива... - мовила лякливо
- Бо ключ від щастя в посмішці матусі,
В обіймах теплих і м'яких татуся.
Ключі від щастя - це стежина в серце,
Яке тремтить, боїться й тихо б'ється
Ключі від щастя - повний казок світ
Душі дитячої підтриманий політ.
(І.Іващенко) Назад |